Ви є тут

Агропромислове виробництво області в умовах євроінтеграції

06.11.2014

 

14 жовтня 2014 року в Котелевському районі на базі ТОВ «Агрофірми «Маяк» і СТОВ «Скіф» відбулася нарада-семінар з питань агропромислового виробництва в умовах євроінтеграції. В ній прийняли участь: керівники племінних і товарних господарств, сільські голови, ректор, викладачі та студенти Полтавської Державної аграрної академії, фахівці державного підприємства «Полтавастандартметрологія» та обласної лабораторії ветеринарної медицини.

 

Виступаючи перед присутніми директор Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації С.О. Фролов зазначив:
«На сьогодні сільське господарство одна із не багатьох галузей, яка готова перейти до більш високих стандартів якості у виробництві продуктів харчування і стати повноцінним гравцем на світових ринках та, зокрема, Євросоюзу.

Хотілось би обговорити наші дії в євроінтеграційних процесах. Але не тільки з огляду як нам масштабно пробиватись на інші ринки, а і як конкурувати в себе дома внаслідок лібералізації зовнішньоторгівельних відносин з європейськими країнами. Передусім можна прогнозувати збільшення обсягів імпорту в Україну окремих видів м’яса та харчових субпродуктів, молока й молочної продукції, деяких видів овочів та фруктів. Але слід зазначити, що зберігається ставка ввізного мита в Україну 10-15% та на певний період скасовуються (або зменшуються) ввізні мита для українських експортерів на пшеницю, кукурудзу, ячмінь, яловичину, свинину, м’ясо птиці. Це для України дасть можливість заощадити тільки на митних платежах понад 300 млн. євро. Але є інший бік медалі – відповідність європейським стандартам.

Відповідно до ст. 56 Угоди про Асоціацію Україна має поступово впроваджувати Європейські стандарти. Рівень їх гармонізації у нас є недостатнім і складає: в сільському господарстві 64% (із 90 стандартів ЄС впроваджено 58), харчовій промисловості – 40% (із 157 лише 63).

За підсумками 2013 року загальний експорт продукції сільського господарства та продуктів її переробки склав 490,6 млн. дол. США, що становить 18,5% загального експорту області. Обсяги експорту продукції АПК в 3,3 рази перевищили обсяги її імпорту. При цьому в торгівлі з країнами ЄС в 1,8 рази.

До країн ЄС було поставлено продукції АПК на 78 млн. дол. США, що склало 16% загального експорту цієї продукції. В товарній структурі експорту до країн ЄС пріоритетними були продукти рослинного походження – 81% (63,4 млн. дол. США), із яких 52% становили зернові культури.

Відсоток готових харчових продуктів, а також жирів та олії тваринного та рослинного походження склав відповідно 11% (8,6 млн. дол. США) та 7,5% (5,8 млн. дол. США), зовсім незначні обсяги – продуктів тваринного походження.

За 6 місяців поточного року обсяг експорту продукції сільського господарства та продуктів його переробки з області до країн ЄС склав 62,1 млн. дол. США або біля 25% від загального обсягу експорту продукції АПК. Диверсифікація ринків збуту в напрямку Європи дала можливість збільшити обсяг експорту товарів до країн ЄС за І півріччя поточного року в порівнянні із відповідним періодом минулого року на 67%.

В загальному обсязі понад 77% становлять продукти рослинного походження, з них майже 90% – зернові культури. Жири та олії тваринного та рослинного походження склали 20%, готові харчові продукти – 3%.

В порівнянні із відповідним періодом минулого року експорт продуктів рослинного походження до країн ЄС збільшився на 68,4%, жирів та олії тваринного та рослинного походження – в 2,7 рази.

При загальному зменшенні експорту готових харчових продуктів на 63% (зменшення по групах товарів цукор і кондитерські вироби з цукру та какао та продукти з нього), обсяг експорту готових продуктів із зерна збільшився на 45,2%.

За І півріччя 2014 року обсяги експорту продукції АПК в 3,4 рази перевищують обсяги її імпорту. При цьому в торгівлі з країнами ЄС – в 2,4 рази.

Закриття російського ринку, на який ми експортували майже третину своєї продукції, підштовхнуло до переорієнтації на інші ринки.

За оцінками експертів, із працюючих в Україні 266 молокопереробних заводів, близько третини відповідають вимогам Європейського союзу, тому мають всі перспективи щодо поставок своєї продукції на європейський ринок.

У вересні поточного року в Україні працювала місія ЄС, яка проінспектувала ряд молочних підприємств. До опублікування офіційного звіту за результати ще говорити зарано, але можна вже сказати точно, що місія відбулася успішно і наше молоко та сири здатні продаватися в Європі. Попередні оцінки свідчать про виконання українськими виробниками вимог ЄС. При цьому найбільші претензії інспектори ЄС можуть мати не до процесу переробки молока, а до якості сировини.

За 9 місяців поточного року на переробні підприємства області надійшло 404 тис. тонн молока, з яких тільки 6% екстра класу, 25% вищого ґатунку, 38% першого і 30% другого ґатунку. Питома вага молока з господарств населення – 28%. Необхідно відверто говорити про те, що запровадження стандартів ЄС щодо утримання тварин і поводження з ними, призведе до виходу вітчизняних домогосподарств із внутрішнього ринку та переорієнтації виробництва ними відповідної продукції виключно для власного споживання. Тому як ніколи гостро постає питання кооперування ОСГ й інших суб’єктів малого аграрного бізнесу.

Наступною до перевірки європейською місією стане м’ясна продукція.

Сьогодні право експортувати свою продукцію до ЄС мають лише 4 українські птахофабрики, а також ряд виробників казеїну, риби і меду, що обумовлене невідповідністю українського законодавства у сфері безпеки продуктів харчування європейському, а також відсутністю необхідної сертифікації українських підприємств.

Процес впровадження європейських та міжнародних стандартів безпеки та якості продуктів харчування в сфері агропромислового виробництва відбувається не так швидко, як нам хотілося б.

На сьогодні для виходу на європейські ринки сільськогосподарських товаровиробників вже прийняті два основних Закони – «Про ідентифікацію і реєстрацію тварин» та «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», внесено ряд змін до діючого законодавства.

Ідентифікація – обов’язкова вимога Європейського Союзу для забезпечення безпеки тваринницької продукції. Це дає можливість відстежити рух тварини від народження і до потрапляння кінцевого продукту (м’яса, молока) до споживача.

Законом «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» посилено контроль для фізичних осіб в питанні 100-відсоткової ідентифікації всього поголів’я.

Закон «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» гармонізує законодавство України із законодавством ЄС у сфері безпечності та якості харчових продуктів, забезпечує захист здоров’я людей та інтересів споживачів, а також створює прозорі умови ведення господарської діяльності, підвищує конкурентоспроможність вітчизняних харчових продуктів.

Однією із перепон виходу українського виробника на ринок ЄС є вартість виробляємої продукції. В останній час все частіше чути голоси щодо відміни ряду пільг для аграріїв. На нашу думку це погіршить подальший розвиток і зробить галузь неприбутковою та неперспективною для інвесторів.

Економічної логіки у відміні пільг для сільськогосподарських виробників немає. Найвагоміший аргумент – це те, що цього вимагає МВФ. Але чимало оглядовців аграрного ринку вбачають, що за наполегливістю МВФ стоїть бажання знизити конкурентоспроможність українського аграрного бізнесу, роль якого на міжнародному ринку посилюється з кожним роком.

Про рівень підтримки, яку отримують сільськогосподарські виробники ЄС, наші аграрії лише мріють. Так, основне фінансування в країнах Європейського союзу приходиться на фіксовану підтримку, тобто, яка не залежить від виду та обсягу виробленої продукції. Ця підтримка сягає до 450 евро/га, в Україні вона в 10 разів менша. Обсяг загальних коштів, які виділяються на фінансову підтримку сільського господарства в загальному бюджеті Євросоюзу складає 40,5%. Про пріоритетність аграрного сектору для Європи можна судити за такими цифрами: на розвиток транспорту виділяється тільки 1,1% загального бюджету, культуру та освіту – 1,8%, підтримку наукових досліджень – 3,7%. Крім того, у кожної країни існує і власна програма підтримки аграрного бізнесу.

Аграрна галузь України за останні п’ять років зробила потужний ривок в економіці країни і стала основним його двигуном. На сьогодні не має державного сенсу в тому, щоб зупинити цей розвиток.

Декілька слів про органічну продукцію. Виробництвом органічної сільськогосподарської продукції займаються майже всі країни світу і Україна в змозі виробляти і поставляти таку продукцію на ринок ЄС.

Маркування логотипом «органічний» уже само по собі на сьогодні стало трендом, який характеризує сільськогосподарський продукт як самий кращий, якісний та безпечний. Рух органічного фермерства в Європейському Союзі в останні роки набирає все більшого розвитку. Сьогодні вже 5,4% всіх сільськогосподарських земель ЄС складають фермерські господарства, які виробляють органічну продукцію.

Враховуючи її корисність, збалансованість елементів харчування і високі смакові якості, на ринку органічна продукція оцінується на 30-40% дорожче, ніж неорганічна. В країнах ЄС наявність документів, які підтверджують безпечність продуктів та їх якість, передбачено законом.

Підписання економічної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і прийняті в Україні правові документи зобов’язують нас виконувати дану норму.

Полтавська область має значні можливості для розвитку органічного землеробства, а стан ґрунтів дозволяє скоротити перехідний період його впровадження до 2-3-х років.

Прикладом ефективного застосування ґрунтозахисного біологічного землеробства є ПП «Агроекологія» Шишацького району. При цьому рівень родючості ґрунту практично не змінюється, при стійкій загальній тенденції до її зниження як в області, так і в країні в цілому. Інтенсивність виробництва також тримається на досить високому рівні. Ґрунти господарства високоструктурні, не забруднені важкими металами та залишками пестицидів. А стабільні врожаї навіть в посушливі роки говорять про перспективність системи органічного землеробства.

Велику роль у забезпеченні переробних підприємств якісною і екологічно чистою сировиною мають відігравати спеціальні сировинні зони.

Входження в ЄС передбачає і покращення рівня життя українців, а особливо селян.

Тому розмова про розвиток соціальної сфери села повинна йти паралельно із розвитком виробництва.

На Полтавщині в 2011-2013 роках діяла Програма соціального розвитку сільських населених пунктів.

Протягом дії Програми в сільських населених пунктах проведені значні обсяги робіт з будівництва і ремонту шкіл, дитячих садків, лікарень, закладів культури, спортивних, соціальних та торгових об’єктів, доріг тощо.

Так, лише за 2013 рік на соціальну інфраструктуру в сільській місцевості використано 218,3 млн. грн., що в розрахунку на одного сільського мешканця області становить 383 грн.

Для виконання напрямків Програми широко залучалися кошти інвесторів. Значна частина цих коштів залучено в рамках укладених соціальних угод. Протягом року було укладено 1874 соціальні угоди про співпрацю між сільськими громадами та сільськогосподарськими підприємствами, що функціонують в аграрному секторі економіки, на загальну суму 56,6 млн. грн. Переважна більшість орендарів області в повній мірі виконали соціальні угоди.

Та проте сьогодні залишається ще досить багато не вирішених нагальних проблем відродження сільських територій. В цьому контексті розроблено проект Програми соціального розвитку сільських населених пунктів Полтавської області на 2014 рік. Програма оприлюднена на сайті облдержадміністрації та Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації.

Загальне фінансування Програми на 2014 рік становить 140,3 млн. грн. Враховуючи складність економічної та політичної ситуації, ця Програма не виносилась в цьому році на сесію обласної ради, але місцеві громади знаходили джерела вирішення найболючих соціальних питань, в тому числі і за участю наших сільгоспвиробників.

Маємо чітке усвідомлення того, що час вимагає наявності відповідного кадрового потенціалу, готового сприйняти і застосувати новітні інноваційні технології.

Тому заслуговує на увагу ідея створення навчально-практичних центрів для проходження практики та стажування студентів аграрної академії на базі сільськогосподарських підприємств нашої області, де впроваджені сучасні технології виробництва сільськогосподарської продукції.

Стажування на базі передових підприємств дасть можливість студентам отримати практичні знання і досвід роботи на підприємстві, сприятиме наступному працевлаштуванню.

На завершення хочу акцентувати увагу щодо можливостей, наданих Угодою про асоціацію з ЄС, щодо необхідності сприяння вітчизняному малому та середньому аграрному бізнесу розкрити свої можливості з іншого, європейського боку, і втілити в життя розуміння, що український товар дорівнює знаку європейської якості.»