В області вже розпочались жнива. Це один з найвідповідальніших періодів для землероба. Але разом з тим уже зараз потрібно думати про майбутній урожай та піклуватися про природну родючість наших чорноземів. Баланс поживних речовин на землях області за останні роки від’ємний. Зменшення цього середньозваженого показника за рік становить: азоту, фосфору і калію, відповідно - 50, 20 і 70 кг/га.
Раніше в багатьох господарствах області можна було нерідко побачити свіжі ожереди соломи, а подекуди й почорнілі в наслідок декількарічного зберігання у полі, які потім спалювали, завдаючи при цьому непоправної шкоди навколишньому середовищу.
В останні роки спостерігається інша ситуація – в господарствах різко зменшилося поголів’я худоби, а в деяких й зовсім її не мають, тому залишати у полі пожнивні рештки як органічне добриво сам Бог велів.
Сьогодні серед багатьох фахівців-аграрників набуває поширення думка про доцільність спалювання соломи, як ефективного заходу боротьби з хворобами та шкідниками. При цьому не враховується та шкода, яка завдається фауні, а саме тим живим організмам (ентомофагам), які є ворогами шкідників, з однієї сторони, а з іншої – ґрунту.
Декому здається, що жалкувати немає за чим – згоріла нікому не потрібна стара, гнила солома. Та це велика помилка. Згоріла органічна речовина, яка після гідролізу поповнила б ґрунт на важливі для рослин макро- (N, Р, К, Са) та й велику кількість мікроелементів. При розкладанні соломи до ґрунту надходить не тільки певна кількість необхідних рослинам мінеральних сполук, але й багато вуглекислого газу (до 25% від загальної маси соломи), який при взаємодії з водою утворює вуглекислоту, яка, в свою чергу, сприяє переводу у розчинну форму деяку кількість важкодоступних елементів ґрунту. Крім того, встановлено, що використання соломи як добрива покриває дефіцит органічної речовини в ґрунті на 20-25%. При врожайності пшениці 5-6 т/га на полі залишається біля 10-12 т/га побічної продукції разом з поверхневими та кореневими рештками, що еквівалентно по своїй ефективності 6-7 т/га гною.
Як відомо, солома згорає на одному квадратному метрі за 30-40 секунд, при цьому температура на поверхні ґрунту може досягати 360°С, а на глибині 5 см – близько 50°С. Цей „агротехнічний” прийом сприяє тому, що вигорання гумусу відбувається у шарі 0-5 см, і суттєві втрати продуктивної вологи в 0-10 см шарі ґрунту. Дані досліджень, отримані вченими в різних регіонах України показали, що спалювання соломи погіршує біологічні та водно-фізичні властивості ґрунту. Зокрема, збільшується брилистість ґрунту, зменшується з 66-72% до 52-67% частка агрономічно найбільш цінних агрегатів, а водостійкість падає з 52,0-58,5 до 49,4-52,0.
Враховуючи все вище зазначене, можна сформулювати основні агротехнічні вимоги до внесення соломи у ґрунт як органічного добрива:
-солому варто вносити, в першу чергу, на збіднених ґрунтах та на полях, що знаходяться на відстані понад 5 км від тваринницьких ферм;
-солому можна вносити під усі сільськогосподарські культури: просапні, кормові, зернобобові;
-рівномірність розподілу подрібненої соломи (бажано, щоб довжина різання становила 5-10 см) повинна складати не менше 75% безпосередньо при обмолоті зерна комбайном;
-солому на добриво краще використовувати на тих полях, де засміченість бур’янами незначна;
-солому не слід заробляти глибоко. Вона краще мінералізується при загортанні її дисковими боронами у верхній товщі орного шару ґрунту (на 0-15 см) відразу ж після збирання ранніх зернових. При цьому за сприятливих погодих умов (температурного і водного режимів) її мінералізація з осені реалізується до 50%;
-позитивний вплив соломи на родючість ґрунту та врожайність сільськогосподарських культур проявляється лише тоді, коли слідом за її розкиданням вносять азотні добрива з розрахунку 8-10 кг д.р. на 1 тону соломи для звуження співвідношення N:С -1:20-25. Крім того, в останні роки позитивний ефект для підсилення гідролізу соломи дає застосування деструкторів стерні різних виробників. Всі ці методи ефективні у перші 4-5 років залишення нетоварної частини врожаю на полі. У подальшому в ґрунті створюється така кількість вільного азоту, що мікроорганізми вже „працюють” і без додаткових агротехнічних прийомів.
Застосування соломи як добрива, крім усього іншого вирішує екологічні та економічні аспекти, зокрема:
-утилізується величезна маса органічної речовини, що мінералізується у ґрунті а елементи продуктів напіврозпаду цілком поглинаються ґрунтовим комплексом;
-солома повторно включається до кругообігу мінерального й органічного живлення рослин для формування нової біомаси і вирощування майбутнього врожаю;
-солома розкладається в ґрунті на протязі тривалого часу, не забруднює його високими концентраціями нітратного азоту, органічного фосфору та калію;
-сталий баланс надходження до ґрунту і витрат рослинами елементів живлення з соломи виключає вимивання рухомих елементів і винос їх з поверхневим стоком;
-рівномірно розкидана у полі солома у спеку захищає ґрунт від пересихання і ущільнення, не даючи погіршуватися його фізичним властивостям.
Дослідження, проведені на Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції імені М.І.Вавилова Інституту свинарства і АПВ та узагальнені дані дають можливість встановити, що при заробці решток у сівозмінах дозволяє покращити стан грунту і як наслідок збільшити продуктивність с-г культур на 10-20%.
С. Фролов, директор Департаменту
агропромислового розвитку Полтавської
облдержадміністрації
А. Кохан, директор Полтавської державної
сільськогосподарської дослідної станції імені
М.І.Вавилова Інституту свинарства і
агропромислового виробництва НААН
