Земельний податок – обов'язковий платіж, який входить до складу податку на майно.
Плата за землю це обов'язковий платіж у складі місцевого податку на майно, який стягується в формі земельного податку або орендної плати (якщо мова йде про ділянки державної і комунальної форми власності).
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка землі (НГО), з урахуванням коефіцієнта індексації, а в разі відсутності такої оцінки, площа земельних ділянок.
НГО проводиться за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Вона проводиться не рідше ніж раз в 5-7 років для земель в межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, а також сільгоспземель за межами міст і сіл. Для інших земель за межами населених пунктів цей інтервал більше – 7-10 років.
При цьому, згідно з п. 8 підрозділ. 6 розд. ХХ Податкового кодексу України, індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації НГО земель, застосовується зі значенням:
• для сільгоспугідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ і перелогів) – 100%;
• для земель несільськогосподарського призначення – 106%.
Скільки платити
Ставка податку на земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якого проведена, встановлюється місцевими радами в розмірі не більше 3% від такої оцінки. Для земель загального користування (дороги, проїзди, парки, пляжі тощо в зоні населених пунктів) – не більше 1% від оцінки.
Для сільгоспугідь застосовується вилка ставок: не нижче 0,3%, але не більше 1% від нормативної оцінки землі (до 1 січня 2017 року нижня планка не встановлювалася).
При розташуванні земельної ділянки за межами населеного пункту і відсутності оцінки, ставка податку на землю встановлюється в розмірі не більше 5% від НДО одиниці площі ріллі по конкретній галузі. Для сільгоспугідь знову-таки не менше 0,3%, але не більше 5% від оцінки одиниці площі ріллі по області.
Хто платить
При визначенні податкових зобов'язань власника земельного паю необхідно враховувати чи є він фізичною особою або юридичною особою.
Земельний податок сплачують власники ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі.
Нарахування земельного податку для фізосіб проводиться до 1 липня і надсилається у вигляді податкових повідомлень, а оплата повинна бути здійснена протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення.
Земельний податок нараховується за місцем знаходження ділянки.
Крім того, суму податкового зобов’язання, зокрема і земельного податку, завжди можна дізнатися у податковому органі за місцем знаходження земельної ділянки.
В аналогічному порядку здійснюється нарахування фізичним особам орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, та визначаються терміни її сплати (п. 288.7 Податкового кодексу України).
Якщо фізична особа здає пай в оренду, то плата за землю здійснюється у формі орендної плати, зазначеної в договорі, однак фактично вона не може бути менше або більше податку на землю.
При цьому у власника землі виникає дохід, з якого повинен бути сплачений податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) в розмірі 18% і військовий збір 1,5%.
Якщо фізична особа здає земельну ділянку в оренду суб'єкту господарювання, то подавати декларацію з податку на доходи йому не потрібно. Якщо здає в оренду іншій фізособі, то орендодавець зобов'язаний самостійно задекларувати свої доходи і самостійно заплатити ПДФО і військовий збір.
Орендна плата за землі державної та комунальної власності є однією з форм плати за землю і належить до місцевих податків в складі податку на майно, на відміну від орендної плати за землі приватної власності.
Це обов'язковий платіж, який стягується з орендарів ділянки на підставі.
Пільги та штрафи
При цьому, зі сплати земельного податку встановлено ряд пільг. Так, від його сплати звільняються:
- інваліди першої і другої групи;
- громадяни, які виховують трьох і більше дітей до 18 років;
- пенсіонери (за віком);
- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія закону про статус ветеранів війни;
- постраждалі від наслідків аварії на ЧАЕС.
Всі ці пільги діють не більше ніж на одну земельну ділянку за кожним з видів:
- для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше 2 га;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка): у селах – 0,25 га, в селищах – 0,15 га, в містах – 0,1 га (10 соток);
- для індивідуального дачного будівництва – 0,1 га;
- для будівництва індивідуальних гаражів – 0,01 га;
- для ведення садівництва – 0,12 га.
Якщо фізична особа має більше однієї земельної ділянки, вона повинна подати до податкової заяву і вказати, який з земельних ділянок буде звільнений від податку.
За несплату податку в термін, фізосіб чекає штраф в розмірі 10% суми боргу (при затримці на 30 днів) або 20% при більш тривалому терміні плюс пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
