Слід констатувати, що протягом останніх десятиріч у зв’язку із проведенням земельної реформи, роздрібненням або укрупненням господарств, переходом площ від одного землекористувача до іншого, порушилися сівозміни, які були прийняті раніше. Крім того зазнала суттєвих змін і структура посівних площ, співвідношення між культурами, що здебільшого пов’язано з кон’юнктурою ринку, яка вимагає виробництва в першу чергу комерційно привабливих сільськогосподарських культур. Поглиблення спеціалізації приватних господарств і концентрація сільськогосподарського виробництва, зумовили скорочення періоду тривалості ротації сівозмін, високе їх насичення одно видовими або близькими за біологічними особливостями культурами та призвели до певного напруження фіто санітарного стану в агроценозах, а саме до накопичення у ґрунті інфекцій, зростання забур’яненості посівів, розповсюдження шкідників сільськогосподарських культур, погіршення водного і поживного режимів.
В зв’язку з цим, для підтримання належного рівня врожайності культур виникає необхідність у збільшенні норм внесення добрив і отрутохімікатів, що в свою чергу породжує екологічні проблеми, забруднення ґрунту і ґрунтових вод шкідливими для здоров’я людини хімічними елементами і сполуками, збільшує собівартість виробленої продукції.
За цих умов особливого значення у контексті сівозмінного фактора і фактора підтримання родючості ґрунту набувають проміжні або розривні сидеральні культури. Вони є джерелом цінної органічної речовини, дозволяють вести боротьбу із спеціалізованими видами бур'янів і хвороб сільськогосподарських культур, замінюють складові плодозміни, які частково втрачаються сівозміною за її вузької спеціалізації.
Якщо поле після збирання зернових пустує то безповоротно втрачається енергія сонця, яка могла бути використана рослинами для синтезу органічної речовини, а остання в свою чергу застосована для збагачення нею ґрунту.
Зелене добриво із проміжних післяукісних і післяжнивних сидеральних культур – невичерпне, постійно поновлювальне джерело органічної речовини. За даними наукових досліджень загортання в грунт 15-20 т/га зеленої маси рослин сидератів забезпечує ефект рівноцінний внесенню 20 т/га гною. Слід відмітити, що витрати енергії на удобрення одного гектара із розрахунку 30 т гною перевищують витрати на вирощування сидеральної культури більше як в 2,5 разу.
Більшість сидератів має добре розвинену кореневу систему, що здатна проникати глибоко в грунт і доставляти з нижніх шарів елементи живлення, які після загортання зеленого добрива і мінералізації стають доступними для культурних рослин.
При виборі тієї чи іншої сидеральної культури потрібно враховувати кліматичні, ґрунтові і організаційно - економічні умови господарства.
В поточному році склалися дуже сприятливі умови, а саме добра зволоженість посівного шару ґрунту, для сівби післяукісних чи післяжнивних культур, одержання дружніх і своєчасних сходів. Слід відмітити, що в більшості років недостатня кількість вологи для проростання насіння є основним обмежуючим чинником широкого поширення проміжних посівів.
В агроформуваннях області найбільш доцільним місцем сівби післяжнивних сидеральних культур є поля після ячменю озимого, жита або тритікале озимого, пшениці озимої, ячменю ярого, вівса. Тривалість без морозного періоду після збирання озимих і ярих зернових культур на Полтавщині становить біля 110 днів, а з середньодобовою температурою повітря вище 100С – 80-90 днів. Для більшості однорічних культур, які доцільно вирощувати у післязбиральний період, тривалість періоду від сходів до настання укісної стиглості становить 45-50 днів, а для окремих 85-90 днів. За цей час вони здатні сформувати 200-300 ц/га зеленої маси.
Проміжні культури в умовах нестійкого і недостатнього зволоження мають відповідати таким вимогам: повинні швидко рости, бути маловимогливими до тепла, світла, вологи, мати короткий вегетаційний період, бути стійкими до осінніх приморозків. Цим вимогам найбільше відповідають вика яра, чина посівна, пелюшка (горох польовий), жито яре, гречка, фацелія, редька олійна, гірчиця біла, ріпак ярий.
Для одержання повноцінних сходів проміжної культури необхідно, щоб технологічні операції в до- та після посівний період бути направлені на максимальне збереження наявної вологи в ґрунті. Обробіток ґрунту потрібно проводити за мінімалізованою технологією, не глибше 5-8 см, краще комбінованими ґрунтообробними агрегатами. Поряд з традиційними способами сівби також доцільно практикувати «пряму сівбу» за технологією No-till. Норму висіву післяжнивних культур доцільно підвищити на 15-20 %, порівняно з нормами рекомендованими для звичайних весняних посівів.
Вцілому слід зазначити, що вирощування проміжних культур та заробляння в грунт їх зеленої маси, покращують агрофізичні, агрохімічні властивості, фіто санітарний стан ґрунту, підвищують урожайність наступних у сівозміні культур та показники економічної ефективності.
Перший заступник директора Департаменту
агропромислового розвитку Полтавської ОДА……………С.Л. Москаленко
Заступник директора з наукової роботи в
галузі рослинництва Інституту свинарства і АПВ ………….В.В. Гангур
